Página principal / Noticias Página de Inicio / ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА
17424851_10211004520180532_9146153506116701566_n

ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА

 

(Тарас Шевчкенко 1839)
Б’ють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив…
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
«Де-то наші діти ділись,
Де вони гуляють?»
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
Сонце гріє, вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
«Де наші панують?
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?
Вернітеся! Дивітеся —
Жита похилились,
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров ляха, татарина
Морем червоніла…
Вернітеся!» — «Не вернуться! —
Заграло, сказало
Синє море. — Не вернуться,
Навіки пропали!»
Правда, море, правда, синє!
Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля. /120/
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить…
Тілько ворог, що сміється…
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине —
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.
Чи так, батьку отамане?
Чи правду співаю?
Ех, якби-то!.. Та що й казать?
Кебети не маю.
А до того — Московщина,
Кругом чужі люде…
«Не потурай», — може, скажеш,
Та що з того буде?
Насміються на псалом той,
Що виллю сльозами;
Насміються… Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!
Поборовся б і я, може,
Якби малось сили;
Заспівав би — був голосок,
Та позички з’їли.
Отаке-то лихо тяжке,
Батьку ти мій, друже!
Блужу в снігах та сам собі:
«Ой не шуми, луже!» /121/
Не втну більше. А ти, батьку,
Як сам здоров знаєш,
Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш;
Співай же їм, мій голубе,
Про Січ, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.
Про старину, про те диво,
Що було, минуло…
Утни, батьку, щоб нехотя
На весь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Гриця заспіває.
Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю
В чужій домовині. “

Siendo que estas fue la poesía recitada, de memoria y completa, por nuestro Patriarca Sviatoslav en el acto de homenaje a Tarás Shevchenko, tuvimos la inquietud de, no sólo publicarla completa a fines que el lector vea su profundidad y las razones que tuvo nuestro Jefe de la Iglesia Greco Católica en recitarla, sino que indagamos en la vida del “homenajeado” por Tarás o sea el poeta Kvitka Osnovyanenko.

El poeta Kvitka Osnovyanenko,1778-1843, fue contemporáneo de Tarás Shevchenko y es por ello que el Gran Kobzar le dedicó esta poesía, que acabamos de transcribir en idioma ucraniano.
Es de aclarar que “Osnovyanenko” es el pseudónimo del poeta y su nombre completo es Hryhorii Fedorovych Kvitka. (en realidad su pseudónimo completo es “Hrytsko Osnovyanenko”).

Entre sus obras se destacan : Svatannia na Honcharivtsi, Konotopska Vid´ma, Marusia, Pan Jalavskyj etc… e inclusive hubo películas en base a sus obras “Svatannia na Honcharivtsi, Vid´ma (en base a Konotopska Vid´ma) etc.

Publicación y materiales recolectados:
Dr. Jeremías M.Taurydzkyj (Redactor R.C.U.)

Acerca de Jeremías Taurydzkyj